1 . Антилогія. Вибране зі складнів 

1…C утра П ро Б езглуздість С віту 3

кицюні

нервово кусаю губи

хоч мабуть того й не треба

мене ти звісно ж не любиш

оскільки ти любиш віск ас

до тебе здається й близько

на серці сумно і слізко

тому що мене ти не любиш

оскільки ти любиш віск ас

2…C утра П ро Б езглуздість С віту 5

продзеленчав старий трамвай

мої повіки склеїв клей

вві сні душа прямує в рай

вві сні цілує гея гей

десь поряд тихо бродить кіт

увесь в лушпинні і сльозах

поглянь – який безглуздий світ!

ну як його не слати нах!! ?

3… Нагріта Постіль

ниють суглоби ламає кості

запиваю чаєм нагріті тости

а там за стіною була моя гостя

а там за стіною нагріта постіль

світом блукають обличчя злості

співають півні мертві чи шості

а там за стіною сліди від млості

а там за стіною нагріта постіль

4… Я Біля Тебе

чаплі на болотах танцюють танці

а в наших колесах тісно від палок

ти прокинулась пізно сьогодні вранці

зараз сидиш і листи мої палиш

там за вікном бридко від бруду

там за дверима вогко від влади

ми тут постійно сидіти будем

я біля тебе і я тому радий

5… зима 2

авта гріють вулиці шинами

я поряд прямую землею ситою

так хочеться когось убити –

щоб потім себе почувати винним

[з неба сніг майже лавиною

Під снігом можна навіть жити!]

над головою хмари озерами

люди під ними з митими шиями

жити б на півдні з очима веселими

жити б на півдні – а хоч би й Києва!

[б аби розпродують яблука зм іє в і

випещені українськими селами]

7… уривок з поеми «весна»

плями кругом по підлозі засвідчують:

тут позавчора зламалася дівчина

очі закрила не маючи сили

і розпустила янгольські крила

мила! то плями нашої совісті

дівчина-янгол – в безмежжі прозовості

кохання ж! – ніхто не визнав провини

вона – і будинку байдужі спини

скільки ще тишу різати криком!?

ґвалт дверей брудним черевиком

вона зрозуміє то потім – з віком:

плям по підлозі є без ліку…

8… аличевий сік 2

не було чи не є

вечір землю клює

переповнені світлом очі зазирають в єство моє

хочеш вічно летіти в гору – горіти?

волати – не говорити

землю нігтями рити

ховаючи власне горе

в чашці замерз жасминовий чай

бай! – я пішов долати відстані

стіни гладити руками чистими

скоро мене переїде трамвай

у запозиченій святості – трясця

зась! – бо розірве кохання навпіл

і вже немає ніяких сил

дертися вгору до тебе палаючої

щомиті обличча твоє впізнаваючи

(мрії сховалися в норах заячих)

спазми зривають маску спокою

ще трохи – і голова розкарячиться

думаю знаєш що це все значить:

мені до цього всього вже по.!.

спочатку залізь на гору високу

потім впади – скраєчку збоку

я хочу твого аличевого соку

хочеш мого аличевого соку…..?

9… +++

на кріслі в тролейбусі напис

«08.11.02»

іще одна невдала спроба

зупинити час

17.11.02

10… Сентименти Навколо Чаю

хрипко підлога розбила чашку

її скалками розшматовує повітря

чай мав би бути в мені

а все ж змішався з пилом

знепридатнів до споживання:

чай закуто у вежу

і він царівною спускає косу внікуди без надії на порятунок

зоряне небо мимохіть лиховісно пророкує затяжну зиму

планети перманентно бродять

в чужій царині

і буде горе

скоро вимкну світло і спатиму

а на разі збираю сміття чашки

зарюмсане чаєм

солоний і брудний

він нікому не потрібен

навіть мені

11… про партизанок-куртизанок

в смертельну ніч перелякано місяця

отрута сиплеться до рани ранку

а там де зорі колись повісяться

усміхнено шмигають куртизанки

їх очі – то пазухи повні проміння

їх відстань – солодша і ліпша всіх відстаней

вони не ховають краси до скрині

а прагнуть красою всіх загризти

в їх серці давно оселився вітер

а ніч їм – як море для спраглої риби

вони певно знають що їм робити

щоб бути ясними смішними дурними

щоб бути як звір у спинанні на диби

щоб бути як сонце як діти як рими

12… про лева

ромашка цілує голову лева

а лев язиком цілує корову

ромашка цілує голову лева

а кістка стирчить гостро і мармурово

пішов і пробачив як тихий і хижий

пішов і забув наче гордий і смертний

ромашка голову лева маніжить

а лев маніжить корову роздерту

і скільки стікало у прірву часу

і скільки стікатиме тою ж рікою

ромашка росте собі – нуль на масу

корова лежить собі – геть розкроєна

а лев пішов імітуючи воїна

а лев пішов усміхаючись ласо

13… ти собі сама

ти собі сама

я до тебе не вмішуюсь

хочеш – в душі зима

хочеш – іди й вішайся

мене ні до чого не змушує

моє до тебе кохання

хочу – візьму й піду собі

хочу – лишусь. востаннє

така от виходить фігня

є два окремі світи

окремо – сам собі я

окремо – сама собі ти

14… поночі

вже не видно слідів лисячих

вже за обрій зайшло сонечко

а до тебе – і метрів тисячі

а до тебе – і йти поночі

авта втомлені геть збожеволіли

все мандрують дорогою шумною

поросло свіже небо зорями

ну а я тут сиджу. думаю

хоч не видно слідів лисячих

хоч за обрій зайшло сонечко

може варто пройти й тисячі

може варто й пройти поночі

15… про бердянських бичків

бердянські бички ковтають хліб

нанизуючись нра сталь гачкову

вони – наче хвилі. мов зорі. ніби

і світло ними тече замість крови

коли вириваємо з моря гладі

ридають і бісяться за вітчизною

бички переконані що ми – гади

коли їх ріжемо. коли чистимо

а світло з них бризкає в усі боки

на нас на столи у воду бризкає

весь світ усе небо тишу спокій

коли б могли – залили те виском

бички помираючи моляться Богу

Єдиному Гарному Доброму Чистому

16… про бабусю-кондуктора

трамваї б'ються об рейки боляче

втрачаючи сили гублячи крила

кондуктор вікно споглядає мовчки

кондуктор знає – Господь помилує

а за вікном мороз по деревах

кору глянцює гілки вибілює

трамваям до Раю летіти треба

торкати повітря прозорими крилами

а всюди зима скреготить. всюди зимно

а вітер іній злизує з рейок

кондуктор – бабуся старенька, сива

насправді – чарівна і добра фея

всміхається ніжно дурним пасажирам

дурні пасажири сміються з неї

18. про звірів

звірі чогось злякалися

кво вадіс?.. - у слід шепочуть

квіти ідуть у зав'язі

дні переходять в ночі

сонцем а може й місяцем

небо униз кровоточить

звірі у вирій спізняться

звірі впилися скетчем

сніг стиглу землю злизує

сніг перезовує дещо

в тумані дерева сизі

і звірі крадуться знизу

шукають сліди мов речі

шепочуть – камо грядеші?…

19… ангелики

для тих хто знає –

промінчики –

малесенькі ангелики

з новорічними маскарадними капелюшками

оздобленими заячими вушками

на білявих голівках

чіпляються за павутинки бабиного літа

понад асфальтом і калюжами

понад дахами і озерами на них

понад тими хто знає

але йде собі не помічаючи

а думаючи про щось своє

приміром

про недофарбовані гаражеві двері

про невипрані простирадла

про противних улюблених дітей

19… вовк уже за дверима

а вовк уже за дверима

вовк чує

як ти називаєш мене іменням місяця

бачить як ти показуєш пальчиком на зоряне

небо і зоряно посміхаєшся

як ти граючись втікаєш від мене кімнатами

і даєш себе наздогнати

потім він лежить за дверима

поклавши важку голову на передні лапи

ледь дише аби не розбудити нас

бо ми зморені суєтним днем

бо ми майже мертві

чуєш крізь сон? – то він

чеше сірі пружні боки об

синю розтріскану луску веранди

ганкові шибки дрижать-дзвенять

то він дише в них малюючи рідні йому дерева

тому ми не бачимо

ми не чуємо

ми майже мертві

20… різна гарна кров

прозора кров медуз

зелена кров трави

помаранчева кров помаранчів

кожна по-своєму гарна

як гарний перший сніг

як гарні перші діти вранці

на дитячому майданчику

або якщо тільки-нго прокинулись

на кухні самотньо ріжуть хліб

а вріжуть пальчика

червона кров дітей

гарна як гарний перший хліб

коли його тільки-но вийняли з печі

коли його тільки-тільки розвезли по магазинах

діти просять хоч би шматочок

щоб самим не врізати пальчика

і біжать з тим шматочком надвір зранку

або лишаються дивитись у вікно

на перший сніг

21… янголи стін

янголи стін головами в тінях

мислять а отже – існують

змії минають зеленим тілом

лицарську зброю і збрую

час для відьом. ця ніч – як намисто

шию лоскоче напружену

місяць пильнує жінок середмістя

прагнучи з плоттю одруження

відьми будівлі лишають поспіхом

місяць відчувши віями

а по кутках – голодні і босі

янголи стін замріяні

22… ти зникла. постреволюційне

цей світ - безмежна тюрма

гортає моє єство

ще вчора була зима

ще вчора було Різдво

ще вчора були помаранчі

і люди святково всміхнені

а ти кудись зникла наче

ти зникла кудись на сміх мені

ти зникла полишивши млость

сни міста рахунки сплачені

ще вчора прийшов Христос

ти ж зникла кудись на плач мені

23 … вода

теч і я ма є л і к переконливих сенс і в

хтось минає стіну. хтось виходить з стіни

але я. але в очі мої хтось вдерся

але очі мої хтось оцінив

це задивлене в воду весло. це лице

оваліє зникає в тривкому січенні

хтось хвороба мені а хтось – панацея

залишає ріці цій краплини лічені

і зслизає униз течією з усюд

і заглиблює тіло у мул і в блуд

чотири напівсонети. бонус

24… квітень

квітень навіщось сюди приперся

камінь складати на камінь – і тільки

хтось невідомий тримає за гілку

дерево – але здається, що - серце

квітень такий що каміння плаче

такі в тебе руки і губи гарячі

що світло зникає що ніч зостається

25… січень

це – не вікове. це – вічне

ворони бавляться пір' ям

вода завмира є у с і чн і

назвавши себе Міріам

і тільки душа ледь-за-ледь

злітає із вуст до втрію

і тільки місто. і ожеледь

26… вересень

Бог розпанахує хмари і вже

на вістря калюж нанизалась синь

лиже дерева теплим ножем

вересень як керосин

люди зі сну ледве живі

спостерігають як на траві

світяться рештки роси

27… серпень

лункі коридори асфальтово-небні

людинна повідь лоскоче сходи

обридлого пилу позбутись годі

а що ви хотіли від цього серпня?

і день на відході. і тіло терпне

і доки покличе Господь до себе

ми мусимо пити цю воду теплу

2. Просто вибране. з усього потрохи

Мі 1 00 і postМі 1 00

1. море

небо таке ж безмежне як і море
море
то земне
небо
кожна калюжа дивиться в небо
і бачить неба
і себе в небі
кожна калюжа то теж море
тільки маленьке
а зрештою - яка різниця!
от хіба
небесний Ісус ходив морем
а
земні ми
зранку перестрибуємо калюжі

2. гаспид

гаспид сховався чи згубився
в межах цього міста
без сумніву : саме його я бачу
пробивається ніжною травичкою
крізь похмуру луску бруківки
так зеленооко підморгує
що аж хочеться йти до кав'ярні
пити колумбійську або бразильську
за 1.50 грн
на вибір
афішує свою самотність серед сірих голубів білим
акцентує на ній. туркоче. пне воло
або зникає слизькою рибиною
в залазні ребра волостоку
не попрощавшись
гаспид навчився думати; навчився
оперувати термінами ринкової економіки
а коли використані презервативи вечірньо звисають з кущів
плаче
я допиваю охололу каву
і планую купити ще пачку
за 5.83 грн
знаючи
що його спокуси мені ні до чого

3. зерна

вони хочуть падати в масну землю
загортатися в масну землю щоб спати міцно і спокійно
але
напівдорозі розпускають крильця
для лету геть
відштовхуючись від тимчасового повітря; для лету в місто
що його згризають недобудовані будинки
зерна залітають до потворних проваль вікон
дивляться на помаранчеву
або
білу цеглу
а згадують нібито зраджену землю
їм сумно наче розбитій чашці
вони липнуть до непотрібних стін
слізьми
загортаються в їх непотрібність
як в секондгендівський плед
засинають
вдихаючи їх особливий запах
слухаючи шарудіння шин об асфальт
стукання трамваїв об рельси
підборів об асфальт
об бруківку
або
трохи приглушене
об бетоновані береги річки

4. літачки

в повітрі відчувається
бездіяльність ЦВК
воно перенасичене літачками
складеними з газет ТАК!
з написом НІ! на останній сторінці
воно легке і радісне
бо йому нічого втрачати
сіроокий сіробородий бомж
підстелює собі
під будну одіж
і натруджені боки літачки
знову розкладені
з газет ТАК!
йому теж нічого втрачати
йому легко і радісно

5. кіт

коли йдеш за котом
він боїться тебе
спочатку постійно озирається
а потім обходить тебе боком
чекає доки минеш його
і заходить ззаду бо так безпечніше
дощ теж муркотить
він зробив кота зовсім мокрим
худющим як трясця
на клумбі виріс клей для дітей
він нюхає майже польову квітку
і боїться майже польової бджоли
відвертається від неї рожевим носом
ніби й соромиться - та насправді
йому страшно
хоче чогось смачненького - знайти
на улюбленому смітнику
бо кіт вільний
хоча й гарний
і світить уночі очима
як і всі

6. місяць

бородатий мертв'як-місяць -
може він риба?
тоді ми - пісок
а наші надійні багатоповерхівки -
просто каміння
лежимо разом з ними
на дні
і думаємо
що місяць - супутник землі
одне з Божих очей
або й просто -
бородатий мертв'як

7. хлібина

бомжі засинають
притискаючи до себе м'яку ніжну хлібину
чи до неї притискаючись
бомжі вмирають
стискаючи в дерев'яніючій житній долоні жменьку землі
з якої проросте нова гарна квітка
щоб радувати перехожих
або зовсім їх не переймати
а хлібина за ніч черствіє
з неї виходить м'яка ніжна душа
і поспішає до раю
дивитися вниз
і радіти квітці
разом з душами бомжів
або зовсім нею не перейматись

8. королева

королева відкрила вікно
і птахи з кліток летіли в місто
королева пританцьовувала під
National Anthem
і плакала під
Morning Bell
розмазуючи чорну фарбу по обличчу
а ранок - радісний
він скалкою у оці
королева зачиняла вікно
і йшла до ванної
захопивши з собою небезпечну бритву
або мотузку з милом

9. значки

графіку по темній шкірі рук
малювати гелевою пастою:
комікс про життя і загибель
у вуличній бійці
(зовсім випадково і по-дурному)
(коли тобі було 8 років)
старшого з двоюрідніх братів
сина від першого чоловіка
тітки
старшої від мами на 15 років
старовіра по віросповіданню
дуже дуже дуже дивного хлопаки
що все життя прожив у москві
лише одного разе пройшовши пішки пів україни
аж до білої криниці десь на закарпатті
святого місця своєї віри
і лишивши тобі за рік до смерті
кілька значків з символікою
житомира
мабуть на згадку

10. вулиця

брав воду руками з колонки
плескав на усміхнене обличчя
йшов далі вулицею
авта невдоволено дрижали
все намагаючись поцілувати холодними устами
нові магазини світилися зсередини
а в години пік було страшенно
серце теж дрижало
тепло
тільки вдоволено -
бо двічі в одну вулицю не увійдеш
одну шибку двічі не розіб'єш
а ті що сховалися від дощу
в магазинах -
вони так собі
вони ще нічого...

11. дерева

весілля грає в державі дерев
міські ліхтарі затягло
павутинним серпанком світла
вони жовто всміхаються в ніч
спостерігши сонних горобців
на сірому бордюрі
що казали і слухали казки
про сивочубого козарлюгу-місяця
зливаючись у сірості своїй
з бордюром
ранок зажевріє новим сонцем
пробудить горобців
весілля стихне
тільки жебонітимуть про щось своє
дерева
і гаснутимуть один по одному в самотині ліхтарі
сни ж залишаться висіти
ледь білим туманом
сни млосні і солодкі густим липовим медом
весільні

12. ангелики

для тих хто знає -
промінчики -
малесенькі ангелики
в новорічних маскарадних шапочках
оздоблених заячими вушками
на білявих голівках
чіпляються за павутинки бабиного літа
понад асфальтом та калюжами
на ньому
понад дахами і озерами на них
понад тими хто знає
але йде собі не помічаючи
а думаючи про щось своє
приміром
про недофарбовані двері гаража
про невипрані простирадла
про улюблених противних дітей

13. газети

стукіт холодних пальців шибкою
все одно
що павуки по кутках
комар колись було залетів до кімнати
тепер самотньо сидить на стелі
настільки самотньо
що на перший погляд видається продовженням стелі. живим і чорним
за павуками і їх павутиною
ще радянські газети
правда і ленінським шляхом
обв'язані капрновими мотузками
хтось співає хрипко і ніжно
хтось співає про сардин у коробці
ніби про себе
а з крану незакручено тече вода
може їй просто так подобається -
текти

14. чоловік

березневий чоловік ішов
бо навіщо йому стояти
дивлячись у непривітне небо
казати йому
привіт
посміхаючись
а за рогом старого будинку
паслися такі ж рогаті кози
навіщо вже їм було казати
привіт
росли дерева і діти
росло щастя або незадоволення
а МР3-плеєр невтомно декламував
Юрка Гудзя
голосом Олега Левченка
росли квіти з грудей покійників
і плакали пелюстками
під ноги живим
повіки мружились
березневий чоловік ішов
і дорогою зустрів Бога на скейтборді
а ще двох майже дорослих школярок

===

1 . вовк уже за дверима

а вовк уже за дверима

вовк чує

як ти називаєш мене іменням місяця

бачить як ти показуєш пальчиком на зоряне

небо і зоряно посміхаєшся

як ти граючись втікаєш від мене кімнатами

і даєш себе наздогнати

потім він лежить за дверима

поклавши важку голову на передні лапи

ледь дише аби не розбудити нас

бо ми зморені суєтним днем

бо ми майже мертві

чуєш крізь сон? – то він

чеше сірі пружні боки об

синю розтріскану луску веранди

ганкові шибки дрижать-дзвенять

то він дише в них малюючи рідні йому дерева

тому ми не бачимо

ми не чуємо

ми майже мертві

2 .. різна гарна кров

прозора кров медуз

зелена кров трави

помаранчева кров помаранчів

кожна по-своєму гарна

як гарний перший сніг

як гарні перші діти вранці

на дитячому майданчику

або якщо тільки-нго прокинулись

на кухні самотньо ріжуть хліб

а вріжуть пальчика

червона кров дітей

гарна як гарний перший хліб

коли його тільки-но вийняли з печі

коли його тільки-тільки розвезли по магазинах

діти просять хоч би шматочок

щоб самим не врізати пальчика

і біжать з тим шматочком надвір зранку

або лишаються дивитись у вікно

на перший сніг

3. журавлина

я засинатиму
а ти ковтатимеш
чомусь напівпрозору журавлину
так
не розчавивши ні зубами
ні навіть язиком об піднебіння
встанеш потім
ходитимеш кімнатою
і питатимеш в кожної речі зустрічної
-як тебе звуть-
вони ж мовчатимуть образливо
я засну
а ти
витягнеш мій гаманець
з кишені заношених джінсів
щоб покласти до його шкіряного черева
повного дисконтними картками
засушену ще бозна якого літа
волошку чи краще ромашку
подивишся на мене уважно
так
щоб не забути ніколи
ну і підеш
звісно ж

4. простирадло

дорізаю в чай останній лимон
доїдаю останнє яблуко
вони кислі
тільки й різниці
що лимон природньо жовтий а яблуко зелене
накрохмалене простирадло - ніби стіна
я так люблю запах вапна
коли білять стіну!
бо лимон може необережно бризнути
на неї
а ще на простирадло
а яблуко не може
а ще вони останні
а простирадло - як і стіна зрештою -
лишаться тут навічно

2.2

9 сонетів